Фізіогноміка: феномен “середньої статі”

У світі людини – існують дві статі – чоловіча і жіноча. …Так, мають місце деякі винятки, як-от народження діток із наявністю як чоловічих, так і жіночих статевих ознак (таких людей заведено вважати гермафродитами) – але до нашої теми це не має жодного стосунку.
Сьогодні мова піде про фізіогноміку. І не просто “читання обличчя” чи значення форми очей – ми капнемо значно глибше і розглянемо “феномен середньої статі”. Але про все по порядку:

Фізіогноміка

Фізіогноміка – наука давня. Вона має під собою величезну базу досвіду, досліджень, експериментів та інструментів вивчення людини.

Експерти в галузі вивчення людини за її зовнішністю (в основному обличчя) – називаються фізіогномістами. При чому, фізіогномістом може зватися лише людина, яка має вищу психологічну освіту, володіє всіма закритими методиками практичної фізіогноміки на рівні професіонала і відпрактикувала щонайменше 5-6 років у цій сфері.
Багато людей стверджують, що фізіогноміка не наука, але це говорять лише ті, хто не знає про існування наукових фізіогномічних методів і підходів до комплексного вивчення людини. А знання ці – справді захищені від обивателя стародавньою системою Японії та Китаю, яка допускає їхнє передання тільки від учителя до учня і стежить за тим, щоб ці знання залишалися закритими і жодним чином не просочувалися в зовнішній світ – стаючи загальнодоступними.
Фізіогноміка – не одне єдине поняття, що означає “читання/знання природи” людського зовнішнього вигляду (зокрема, обличчя), – є низка напрямків, що потрапляють у сферу її вивчення. Суттю цієї групи знань – володіють тільки фахівці в цій галузі.

Наприклад:

• патофізіогноміка – це галузь вивчення природи розвитку відхилень, які фіксуються на обличчі людини (психіатричні захворювання, розлади особистості, змінені стани свідомості тощо);
• фізіогноміка обличчя дитини та дитяча патофізіогноміка – це напрямки, що вивчають розвиток дитини до 15 років;
• комплексний фізіогномічний аналіз і детальний фізіогномічний аналіз;
• фізіогноміка травм – аналіз посттравматичних розвитків;
• фізіогномічна соціоніка;
• вікова фізіогноміка та багато іншого.

Коли людина осягає всі ці знання і вивчає експериментальні та діагностичні методики фізіогноміки – а з ними і реальну можливість розрізняти те, про що багато хто навіть не здогадується, – складно стверджувати про те, що фізіогноміка не наука. Але повернімося до фізіогномічного феномену “середньої статі”.

Феномен “середньої статі”

Сьогодні, я з позиції експерта – фізіогноміста, прочиню завісу знань у сфері фізіогномічних феноменів, а саме – феномена “середньої статі”.
У кожної людини, зазвичай, є характерні риси обличчя, що свідчать про її приналежність до певної статі. Наприклад, у жінок – це виражено в м’якості, ніжності та витонченості форм, які переважають на їхньому обличчі.
У чоловіків же – навпаки, провідні риси обличчя оформлені грубіше, з якоюсь обтяженістю (особливо щелепа, лоб). Усі ці частини обличчя – мають своє значення, як окремо, так і разом. Але. Так само, люди можуть мати у себе яскраво виражені риси, властиві протилежній статі. Наприклад, на чоловічому обличчі – можуть переважати витончено – аристократичні риси (жіночі якості за фізіогномічною типологією), а на жіночому – навпаки чоловічі грубі, виражені різко окресленими лініями.
Що ж тоді називається феноменом “середньої статі”? Ключовим показником його наявності – є змішання чоловічих і жіночих рис обличчя в однієї людини, що істотно ускладнює визначення її приналежності до будь-якої статі з першого погляду (водночас її справжня стать – це або чоловіча, або жіноча – без патологічної зміни).

Таким чином, феномен “середньої статі” – це безладне чергування чоловічих і жіночих рис на обличчі людини.

Наш експеримент

“Обличчя – відображення спектра людини”, тобто всієї її “колірної гами”. Це і темперамент, і характер, це і здібності, захворювання, потенціал, емоції та багато іншого. І змішання рис – мають свої специфічні характеристики, виходячи з фізіогномічних знань. Як же переконається на прикладі, що цей феномен не тільки вигляд обличчя, а щось більше?

Спеціально з цією метою, на базі Центру вивчення Особистості (ЦВО), був проведений експеримент, завданням якого було: визначити основні особистісні характеристики людей з феноменом “середньої статі” для співставлення отриманих результатів з фізіогномічним значенням рис їхнього обличчя (і визначити можливості фізіогноміки).
Психологи Центру – спостерігали за поведінкою випробовуваних, їхніми реакціями, настроями впродовж усього експериментального періоду, який тривав 3 місяці.
Учасниками його були 24 жінки та 20 чоловіків із наявністю цього феномена. Вік 20-28 (група А), 36-45 років (група Б).

Центр вивчення Особистості – публікує Вашій увазі лише частину отриманої під час експерименту інформації, оскільки дослідження має багато даних, показників і параметрів загалом. При цьому, застосовувалися закриті технології фізіогноміки.

Отриманий результат був таким (уривок з експерименту №5\34):

1. Блок. Приналежність.

1. Усі чоловіки – віднесли себе до чоловіків (без скарг і констатацій особливостей статевого життя). Але поводилися м’яко й естетично. Інтерес один до одного виявляли в обговореннях різних тем.
2. Половина жінок – зізналися, що “чоловіче” їм ближче – але не показали тяги до жіночої статі. Були відокремлені протягом усього експерименту і намагалися підкреслити свою незалежність.

Висновок: додаткова діагностика показала, що чоловіки – соромилися і говорили не всю правду, не дивлячись на безіменне опитування і діагностику. Жінки – говорили, переважно, правду.

2. Блок. Особистісні характеристики.

1. Поступливі, готові охочіше йти на компроміс – жінки групи А і чоловіки групи Б.
2. легковажні – чоловіки груп А і Б.
3. Обрали творчі спеціальності (і творче завдання під час діагностики) – чоловіки групи А і Б, і третина жінок групи Б.
4. Вразливі, більш емоційні – чоловіки групи А.
5. Прагматичні – чоловіки групи А і жінки групи Б.
6. Підозрілі та ревниві – чоловіки групи А більше, ніж чоловіки групи Б.
7. Образливі – приблизно однаковий показник у всіх. Це можна пояснити підвищеною вразливістю, внаслідок впливу феномена.
8. Агресивні – жінки групи А і Б.
9. Мстиві – жінки групи А і Б.
10. Розсудливі – більше чоловіки групи Б, у решти – приблизно однаковий показник.
11. Задоволені собою – більше жінки групи Б. Решта – не задоволені собою.
12. Діяльні – жінки групи Б і А.
13. Прагнуть до краси – чоловіки групи А. Решта скептично до неї ставляться.
14. Схильні до радикальних дій – чоловіки групи А і жінки групи Б.
15. Відповідальні – у всіх однаково високий показник.
16. Добрі – чоловіки групи Б і А.
17. Чуйні – чоловіки групи Б і А.
18. Схильні до вивчення фактів – жінки групи А і чоловіки групи А.
19. Жартують частіше за інших – жінки групи Б і чоловіки групи А.
20. Поглиблено вивчають технічні питання – чоловіки групи Б і жінки групи Б.
21. Мають психологічні травми – усі.

За отриманими результатами цього експерименту, можна констатувати певний компенсатор у поведінці чоловіків і жінок. Інакше кажучи – вони належать до однієї статі – а живуть змішаними, невизначеними і половинчастими відчуттями себе і, водночас, протилежної статі (як, у принципі, і підтверджувало індивідуальне фізіогномічне вивчення їхнього обличчя зі змішаними рисами до початку цього експерименту). При чому – це яскраво виражається в їхній поведінці та позиціонуванні себе.

Усі значення рис обличчя після індивідуального фізіогномічного аналізу – збіглися з отриманими через 3 місяці результатами експерименту.

Що стосується сексуального життя випробовуваних – правильніше його не обговорювати, оскільки до фізіогномічного дослідження, повинно буде додатися ще багато напрямків у психології з метою об’єктивного аналізу цього питання.

Таким чином, фізіогномічне дослідження дало нам змогу розглянути ближче цей феномен і переконатися в здатності фізіогноміки ефективно вивчати людей. Не можна сказати, що люди з феноменом “середньої статі” самі впевнені у своїх же бажаннях, але можна сказати – що вони точно сумніваються у своїх уподобаннях.
Їхні риси та “карта обличчя” – чітко вказує: у чому саме сумнівається кожен із них. Але закономірність компенсації (тут, мається на увазі, що чоловік – відповідає більше жіночому позиціонуванню себе і навпаки) чітко простежується за отриманими даними.

Так само, простежується і змішаність сприйняття цими людьми того, що відбувається навколо. Саме тому феномен “середньої статі” у фізіогноміці – залишається саме феноменом.

Анісімова Аліса

Психолог – персонолог, фізіогноміст