Шкода: користь її усвідомлення
Оцінка зовнішньої шкоди (оцінка наслідків, прямої і не прямої загрози) – дуже важлива для нормальної життєдіяльності будь-якої людини.
Використовуючи методологічну базу Центру вивчення Особистості (ЦВО), вдалося практично визначити шкоду від наших дій, яка найчастіше трапляється, і простежити деякі наслідки.
Дослідження тривало 2 місяці, за результатами чого написано цю статтю.
Це дослідження ЦВО – ставило завдання проаналізувати шкоду, як фактор, що руйнує Особистість, з одного боку, та шкодить взаєминам, з іншого, а також – знайти якийсь оптимальний вихід.
Під час цього дослідження, як ситуацій, так і поведінки людей, враховувалися: типи темпераменту, стилі поведінки, вікові характеристики, стать і соціальна приналежність. Тому отримані дані можна вважати усередненими або, як то кажуть, середньостатистичними.
У цій роботі опубліковано тільки кінцеві показники дослідження, оскільки застосовувалися закриті методики аналізу ситуацій і людей. Кількісні співвідношення, наведені в цьому дослідженні, – як взаємозалежні, так і незалежні одне від одного (необхідно брати до уваги врахування критеріїв оцінок).
Крім того, незважаючи на те, що в багатьох наведених прикладах шкоду ми заподіюємо оточенню, насамперед, ми завдаємо її собі, причому, від початку і до кінця подібних ситуацій (шкалу розташовано від найпопулярнішої шкоди, яка найчастіше трапляється, або шкоди, що найчастіше трапляється, за системою убування):
Шкода від спроб “виправити інших”
Не кажіть, що Ви ніколи не намагалися виправити інших – не повірю. Повірю в те, що навчилися стримувати себе. Бо поради, критика, пошук недоліків, нарікання, нав’язування, оцінки, умови, виправлення, образи та інше подібне – це результат того, що Ви хочете вплинути на свідомість, усвідомлення й підсвідомість інших з якоюсь метою (мета – інша тема).
Подібний вплив на людей найчастіше відбувається трьома основними способами: перший – сказати, тобто вербальний “вплив”, другий – промовчати, третій – сказати комусь іншому.
У першому випадку – це пряме “виправлення” і, водночас, не тільки тиск на людину, а й певний докір.
Шкода від цього діяння:
– образа (глибина не постійний показник, часто має підгрупи) на Ваші слова – становитиме 23% зі 100 ситуацій,
– не адекватна реакція на Ваші слова – від 0,15% до 2% від нерозуміння наміру (при цьому, схильна до постійного зростання!!!),
– агресія людини спрямована безпосередньо на Вас – у 50% випадків (стабільний показник!),
– підозри в чому-небудь – 34%,
– засмучення – 38%,
– розчарування – 13%.
При цьому, мікс вищенаведених реакцій людини – спостерігається в 60 випадках зі 100.
Радість, з боку Вашого “опонента” – малоймовірна при прямому впливі, і становить вона – лише 6,3% зі 100 ситуацій (характеризується відчуттям набуття нового досвіду – тобто вдячність за Ваші поправки).
У більшості ж випадків – залишається осад, який здатен повільно, але вірно руйнувати Ваші стосунки з людиною. Поставте собі запитання: Навіщо?
Спосіб другий – промовчати. Практика показала, що шкода від цього більша, ніж від пункту першого, але переважно для Вас. Ви – внутрішньо обурені і це відчувається у вигляді:
– невизначеності, яка буде помічена у 15% зі 100 випадків,
– переосмислення Вами ситуації з хибними висновками надалі (не об’єктивними), де Ви вигадаєте відповіді на свої ж запитання у 45% (при чому, що характерно – підсвідомо!),
– зміна з Вашого боку ставлення до людини – 20% і перехід на підсвідомий конфлікт в іншій подібній/схожій ситуації у 57,2%.
Тобто “на обличчя” внутрішній конфлікт і логічне його завершення у вигляді продовження. Безпосередня шкода Вам – у 80% ситуацій зі 100.
Спосіб третій – комусь розповісти про це. Ситуація двояка. Якщо розповісти спільному знайомому (що відбувається у 32%), про це може дізнатися не тільки сама людина, а й багато інших людей, що виллється у варіанти пункту першого, плюс наслідки безпосередньо від цього діяння:
– недовіра – 70%,
– злість – (переважно у жінок) – 56%,
– розрив стосунків – 15,9%,
– “удар у відповідь” – з боку жінок 41%,
а з боку чоловіків практично 100% (тобто неминучий).
…. Варто подумати, перш ніж робити…
Якщо розповісти малознайомій людині – варіанти розвитку ситуації важко передбачувані, тому що багато що залежить від міжособистісної гри кожного і обох разом. Але тим не менш, під час розповіді незнайомій людині, ситуацію характеризують як – “50/50”. Тобто 50% – див. реакції в п. 1 і 2 і 50% – що людина, про яку Ви розповіли, дізнається про це від когось іще (реакції відповідні)…
Варіантів “виправлення інших” багато, але всі вони найчастіше реалізуються вищевказаними трьома. Але характерно те, що в будь-якій ситуації, шкода нам – очевидна і є незаперечним фактом.
Вихід – багато людей вважають, що “золота середина” – це три етапи “виходу із ситуації” з не завданням шкоди собі та іншим:
– зондування “як і що”,
– легка згадка,
– обережне висловлювання своїх спостережень через деякий час після ситуації.
За наявності дистанції і “не переходу на особистості” – шкода істотно мінімізується або зводиться до 0.
Шкода від обману
Люди обманюють вкрай часто.
За статистикою Центру вивчення Особистості – середньою мірою бреше 68%, патологічно – 14,9%, а от не брешуть, використовуючи контроль над собою, – 8,6%, 7,5% – брешуть вибірково, чергуючи правду і брехню. Не бреше зовсім – 1%. Інакше кажучи, зі 100% ситуацій, розраховувати на чесність варто приблизно в 13, 35%.
А скільки людей обманюють себе, навіть якщо вони кришталево чисті перед іншими!? Адже не бреше всього 1%. Це катастрофічно мало для взаємної довіри між людьми.
Шкода від обману – руйнівна, образлива і має точкову дію. Але головне – як застосувати обман і яка його руйнівна дія за сумою розкиду збитків у середньому! Один великий обман – може не так зруйнувати стосунки між людьми, як кілька дрібних.
Від обману себе (з урахуванням вищенаведеної статистики) – страждає 89% людей, і цей показник стрімко зростає.
Вихід – звернутися до психолога за порадою чи допомогою в координації, корекції свого “сприйняття обману”.
Шкода від ініціативи
Багато хто думає, що ініціатива – це двигун прогресу (хоча двигуном – завжди була лінь), а їхні супротивники вважають ініціативу – караною. Хто має рацію? Обидві сторони, і кожен по-своєму. Бо ситуації й учасники бувають різними.
Сергій, 38 років, брокер
Йому підходить ця квартира, я впевнений – і він має її купити. На те він і МОЙ клієнт. Я дзвонитиму йому щодня й аргументуватиму це, поки він не зробить свій правильний вибір. А якщо він змарнує свій шанс – то я не полінуюся і прийду до нього додому з буклетами!
P.S. Сергія звільнили з роботи, у зв’язку з численними скаргами від “його” клієнтів.
У 77% – ініціатива шкодить, при цьому в 44 випадках – руйнує стосунки на перших етапах спілкування і в 25 випадках – за довшого спілкування.
Шкода від “використання людей”
Одного разу я чула фразу від одного дещо самовпевненого (див. п. наступний) бізнесмена, вона звучала так: “Той, хто не вміє використовувати інших, навряд чи зможе ефективно застосувати, тобто реалізувати себе”. Спочатку вона звучала так: “Той, хто не вміє правильно застосувати себе – не зможе ефективно використовувати можливості інших”.
Кому подобається, коли його використовують? Ні, є, звичайно, фанати мазохізму та інші граничні варіанти винятків, але в чистому вигляді – це завжди обертається проти того, хто використовує.
Наприклад, пряма шкода від використання – в тому, що люди не люблять, коли їх використовують, тобто блок “насильницьке спілкування” (до нього належать усі варіанти спілкування, пов’язані з примусом до чого-небудь) і протидіють цьому на підсвідомому рівні.
Протистояти використанню себе – люди можуть абсолютно несподіваними способами:
– у 50% ситуацій силовим (!) – зростає застосування цього варіанту,
– у 23% – застосовується у відповідь “активна помста”
– у 17% – пасивна помста,
– у 10% – замикаються і не впевнені у своїй позиції.
Частіше – люди обирають єдину стратегію дій у цьому питанні.
Використання людей, як правило, популярне такими способами: перший – людина не знає, що її використовують, другий – людина знає/здогадується і, внаслідок чогось, елементарно терпить (не хоче з якихось причин виявляти факти, заплющує очі на них), третій – людина теж вас використовує, просто коли ви використовуєте її, вона ближче до вас і має змогу реалізувати себе ефективніше та піти від підозр. Останній спосіб оригінальний і ефективний одночасно, а шкода від нього 50 на 50 в обох сторін.
Хороші стосунки з людиною, встановлені після виявлення факту “використання” її у Ваших цілях – це шанс тій людині помститися Вам за це. Руйнування стосунків – яке має місце бути, запущене в режимі “плавлення”.
Шкода, від використання інших – більша, ніж очікувана від використання користь.
Вихід – як варіант, відмова від маніпулятивних технологій, призначених для примусу до чогось інших людей.
Шкода від “зайвої самовпевненості”
Упевненість у собі – це добре в багатьох відношеннях. До неї треба прагнути і працювати над собою для наближення до цієї мети. Самовпевненість – вважається трохи граничним поняттям, яке більше відноситься до негативного стереотипу сприйняття людини.
Наприклад, “він самовпевнений і хваткий”, “самовпевнений і егоїстичний” – такі характеристики не погані, але мають відтінок зарозумілості.
Якщо в словосполученні присутнє слово “надмірно” – це свідчить про те, що краще зменшити що-небудь для набуття балансу.
Шкода від зайвої самовпевненості багатогранна. Але першочерговою шкодою – є шкода від вузькості сприйняття інформації, на тлі своєї думки. Тобто іншими словами – все відкидається, окрім самоособистих позицій – як незмінних. Це не можна назвати категоричністю, тому що категоричність входить до структури збірного поняття – “зайвої самовпевненості”, як входять туди поняття “впертість”, “завищена самооцінка”, “конфліктність”, “елементи самоствердження коштом когось”, “елементи егоцентризму” тощо.
Василь В. 36 років, маркетолог
“Ніколи я не буду працювати за методиками, запропонованими начальником. Хто він? А хто – я. Я – це двигун процесу, я – це перша особа продажу.
Він – сидить і пише тупі службові записки наверх, бо “начальник”. А я – пашу як кінь. Я, своїми методиками працювати буду. Я – Особистість. Не збираюся втрачати авторські навички. Я знаю, що я суперздібний!”
Люди не люблять позиціонування когось як такого, що свідомо переважає. “Це мало того, що необґрунтовано (факти і докази нехай пред’явить!), так ще й принизливо для оточуючих (чим він кращий? Конкретно!?)” – пояснює Вікторія, менеджер з продажу однієї з профільних фірм. Випинання – сама по собі шкода.
– 20% людей – уникають спілкування з такими людьми у своєму житті, в принципі,
– 48% – спілкуються тільки за формальною необхідністю,
– і тільки 10% з них – продовжують спілкування після втрати цієї необхідності спілкування (що пов’язано з прив’язливістю окремо взятої особистості до уявно сильної людини, на рівні потреби),
– 15% – ставляться буквально, при чому ображаються і мстять,
– 17% – тимчасово і конкретно використовують потенціал такої людини і не продовжують спілкування, якщо втрачають свій особистий інтерес від використання.
Сама “людина із зайвою самовпевненістю” – не бачить ні думок оточуючих, ні їхнього розуміння (що підсилює її самовпевненість як захист від соціуму в більшості випадків). Вона втрачає об’єктивність, потім контроль, потім стосунки. Шкода очевидна.
Вихід – перегляд позиціонування себе (бажана робота з психологом).
РЕЗУЛЬТАТИ
Підбиваючи підсумки цього дослідження, найпопулярніша і найпоширеніша шкода, яку люди завдають собі самі та іншим, відповідно – має такий порядок:
– Шкода від спроб “виправити інших”, за загальними підрахунками, становила 13%,
– Шкода від обману – 11,5%,
– Шкода від ініціативи – 7,5,
– Шкода від “використання людей” – 5,7
– Шкода від “зайвої самовпевненості” – 0,3.
Крім того, в нашій ситуації з 5 вищевказаних пунктів – загальна шкода оточуючим і собі, яку ми завдаємо, за оцінками ЦВО (2008 – початок 2009 рр.), становить приблизно 38% (з урахуванням перебігу циклів “взяв – віддав” – це можна розцінювати як: 38% зі 100% впливу на нас інших людей – здатний завдати нам можливої шкоди). І наше завдання та обов’язок – протистояти його впливу, використовуючи психологічні захисти та інше.
Але, слід враховувати, що під час нанесення нами шкоди іншим (крім взаємної шкоди) – присутня так само і віддача від неї, тобто повернення нам назад – що, загалом, становить додатково плюс/мінус певне число. 10% у цьому дослідженні становить так звана “буферна зона”
ДОВІДКА
Буферна зона (БЗ) – стабілізаційно-нейтральна зона психічних процесів (наприклад – переоцінки, поновлення, вичікування, ПЗ тощо), що відповідає за баланс психічних процесів.
У нормі вона становить приблизно 25% (з потенційним знаком “+”, тобто з “готовністю” прикріплення більше до позитиву для протистояння руйнівним діям і думкам), за негативних емоцій – приблизно до 20%, а за позитивних – 55%.
БЗ – стабільна за норми.
За підвищеного негативу і його нагнітання – вона може зменшуватися, піддаючи ризику психічне здоров’я людини.
з огляду на що, нам необхідно істотно переглянути нанесення шкоди (свідомої і несвідомої) оточуючим і собі – бо в розрізі цього дослідження – ситуація з вивченням шкоди істотно далека від норми (20% шкоди не загрожує психічному здоров’ю), а це всього лише 5 показників найпопулярніших…
Висновки, з наведеного вище:
– розуміння суті шкоди, а також її наслідків – важливий крок до збереження психологічного здоров’я,
– індивідуальне мінімізування нанесення шкоди оточуючим – зменшить шкоду самому собі та загальний % глобальної шкоди людям,
– очищати буферну зону (прийняття себе, особистісне позиціювання, тренінги та психологічні консультації, робота зі шкалою цінностей, визначення пріоритетів, допомога психолога) – важливо для підтримання психологічного здоров’я.
Анісімова Аліса
Психолог – персонолог, фізіогноміст
