Психологічний портрет: народження і смерть стереотипу

Велике сонячне місто. Їду в метро, дивлюся на людину і намагаюся спрогнозувати психічні реакції та отримати підтвердження візуальної інформації.

Наука – це прекрасно, практика тим паче, але все ж таки… як багато в нинішньому транспорті незадоволених людей… Вони взаємно незадоволені одне одним і відображають це як на своїх обличчях, так і дзеркально в інших пасажирах. Таким чином, виходить своєрідне замкнене стереотипізоване коло взаємної ворожнечі (під гаслом стереотипу “в транспорті завжди незадоволений народ!”).

Зауважте, коли ви сідаєте в повний народу автобус, ви мимоволі злитеся, ваш настрій … псується і ви стаєте дуже незадоволені. Так? Чи ви контролюєте процес? А якщо задуматися – ви незадоволені ще тільки наближаючись до зупинки, бачачи незадоволений народ і передбачаючи поїздку без комфорту… Однак. Такий систематичний настрій – потужний психологічний удар і надалі – стрес і “хвіст” проблем зі здоров’ям. Хоча ж буває по-різному, і зупинки, і транспорт буває вільний. Ви цінуєте це? Або навіть якщо поїздка в транспорті пройшла успішно, вас пропустили вперед або, ще б пак, поступилися місцем – стереотипи “поганої поїздки” і “незадоволеного народу” вже глибоко засіли у вашій свідомості? Так, саме, ніщо не проходить безслідно – це головне правило здорової людини.

Анекдот:
Переповнений автобус. Молода жінка притиснута до дверей поруч із посадковим місцем. Солідний чоловік, поступаючись їй місцем, каже: “Жінко, сідайте!”
На що отримує відповідь молодої особи, яка ледве дихає біля дверей: “Я не настільки стара, щоб Ви поступалися мені місцем!”

З часом і досвідом психологічної практики розумієш, що ставлення людей до всього довколишнього, в основному, сформовані зі створених ними стереотипів сприйняття інформації. І самі ж люди погіршують ситуацію до максимуму, завдаючи шкоди собі й оточенню. Іншими словами, ми самі себе ставимо в рамки, з яких вихід знайти: і важко, і лінь.

Що ж у нас виходить? А виходить: дорослі люди, йдучи в шаблони стереотипів, у такий спосіб оберігають себе від зайвих стресів (це як вважають вони). Але чи правильно спиратися на стереотип? Адже відхід від стереотипу – дає свободу мислити відкрито і повно, тобто – індивідуально.

Діти ж, на відміну від дорослих – чутливіші, вони ще не втратили й не загубили в круговерті подій істинно точне (у чистому вигляді) сприйняття сторонньої людини. Перевірити легко – запитайте в маленької дитини, чи подобається їй ця тітка чи дядько, – і ви почуєте ґрунтовану на чистому почутті самозбереження, доволі точну інтуїтивну відповідь, можливо, і з коментарями. А тепер це саме запитання поставте старшій дитині, найімовірніше, вона скаже “не знаю”, адже вона вже щось чула, щось бачила, якось сприйняла і запозичила якийсь шаблон сприйняття для себе.

Дитячі стереотипи, здебільшого, базуються на образах. Якщо дитина мислить переважно стереотипами – їй потрібна психологічна допомога, бо мало місце розчарування та образа, які, на превеликий жаль, здатні кардинально вплинути на зміну її погляду на життя та завдати шкоди подальшому розвитку дитини.

У написанні Психологічного портрета Особистості (ППO),
стереотип виділено в окремий напрямок вивчення. Крім того, вказується співвідношення впливу стереотипу, як явища, на досліджувану людину.

Зазвичай творчі люди – мислять образами, а люди, спрямовані на профільне застосування своїх знань, – системами й етапами.

Люди схильні мислити закономірностями – перші кандидати до списку стереотипного сприйняття. Крім того, сформований стереотип – дає зворотне значення, вказуючи на людину. Адже хто може наперед однозначно припустити, що його новий знайомий – нещира людина й ошуканник? Тільки така сама нещира людина й ошуканник, тому що люди все підсвідомо приміряють усе на себе і все порівнюють.

Практично завжди, під час спілкування з новою людиною, люди шукають підтвердження своїм стереотипам і щиро радіють, знаходячи їх. Так, у ППO від самого початку можна виявити наявність стереотипного сприйняття у людини. У розмові це зазвичай проявляється: “Ну звісно…”, “…зрозуміло, що”, “та ясна річ…”, “не дивно…” і в твердженнях без підкріплення фактом.

У разі порушень поведінки, а також унаслідок травм часто спостерігається стереотипне мислення.

Підбиваючи підсумок, у повсякденному житті народження стереотипів відбувається тоді, коли люди шукають простих шляхів, не бажають розвивати свої фантазію і мислення. А вмирають стереотипи з розумінням винятково особливого підходу до людей, індивідуального і розуміючого.

Як правило, рекомендації з проблем стереотипного мислення в рамках ППO не даються, якщо в клієнта немає ключової проблеми саме в цьому питанні. Однак, існує спеціальна система відходу від стереотипного мислення, розроблена “Центром вивчення Особистості“, що дає змогу привести до нормального стану нервову систему людини та, надалі, зміцнити свої позиції без стереотипного сприйняття.

Аліса Анісімова
Психолог – персонолог, фізіогноміст