“Проблема створення свята”: контраст емоцій різних полюсів

Оксана піднявшись вранці з ліжка, подивилася у вікно і понуро сказала Андрію глухим тягнучим голосом: “нууу воооот, знову доооооооождь – а значить, опяяяять моє серце плакатиме весь день… Як я втомилася плакати від смутку, як його багато навколо…” Він подивився на Оксану і подумав: “ага, але тільки сьогодні – бо ми розлучаємося, і вже завтра я забираю речі, інакше – дорога мені до психлікарні!”

Оксана 27, Андрій 29 років,
зустрічаються 4 місяці

Люди часто важко переносять занудство, “безпричинний” негатив інших людей, їхні постійні проблеми “на порожньому місці” і смуток, їхні голосіння і скарги. Чому? З однієї лише причини – вони самі бояться цим “заразитися” – стати схожими на таких людей, а чого гірше – їхніми жертвами.
Будь-якого характеру психологічне протистояння негативу (використання захисних механізмів), що систематично впливає на нормальну психіку людини, – свідомо не вихід. Бо у того, хто захищається, неминуче почнуться зміни сприйняття ситуації, здатні істотно погіршити його здоров’я.
У такому разі багато людей, які зіткнулися з фактором подібного ризику, щиро розуміють, що набагато “дешевше” розлучитися на самому початку стосунків. Бо своєчасне розставання (тобто за власним бажанням і переконанням пригнобленої негативом людини), по-перше, зупинить негативний вплив, а по-друге, нейтралізує наявні негативні емоції, накопичені з моменту перебування людини поруч із “руйнівним чинником”.
У самої ж людини – “руйнівного чинника”, цей процес банально починався з частих станів незадоволеності (пов’язаних з її самооцінкою тощо), що супроводжувалися частими негативними емоціями. Такі стани нічим не припинялися, не перебивалися позитивом і часто фіксувалися саме на негативі. У підсумку – людина має стійкий процес переважання “негативної складової” у своєму характері, оскільки її організм уже до цього звик.

З огляду на те, що емоції відіграють важливу роль у процесі прояву реакцій людини, розглянемо їх докладніше:

Психологічна довідка.

Емоції (від лат. emovere – збуджувати, хвилювати) – це стани, пов’язані з оцінкою значущості для індивіда чинників, що діють на нього.
Емоції виражаються у формі безпосередніх переживань задоволення або незадоволення його актуальних потреб.

Негативні емоції – це емоції зі знаком мінус (руйнування), що тягнуть за собою погіршення загального настрою людини, а також послаблюють імунітет, сприяють тілесним недугам для людини, яка перебуває під їхнім впливом.
Природне значення негативних емоцій – це, з одного боку, підсвідоме усвідомлення живим організмом своєї слабкості (блок інстинкту самозбереження), а з другого – протест психіки продовжувати рух уперед у цьому напрямі самовдосконалення. Іншими словами, психіка “незадоволена” і відбувається внутрішнє придушення мотивації, бажань, прагнень, налаштованих на розвиток, або їхнє знецінення (усе зводиться до безвиході розвитку).
Негативні емоції – можуть викликати активність психіки (дії, ідеї), спрямовану як на руйнування (прояв агресії, роздратування, жорстокості тощо), так і на творення (дії “всупереч”). А можуть проявлятися пасивно (наприклад, мовчазний смуток).
Постійний вплив негативних емоцій на людину (як своїх власних, так і з позиції стороннього, що потрапляє під їхній вплив) – сприяють низці захворювань. Наприклад: головному болю, систематичному нездужанню (пов’язаному з втратою сил, слабкістю – енергетичним виснаженням ресурсу організму тощо), нудоті, дратівливості, підвищеній тривожності та нервовим захворюванням (включно з неврозом).
Прагнення до негативних емоцій або їхніх проявів (які згодом набудуть форми “негативної складової” характеру, після чого перейдуть у категорію розладів особистості, неврозу тощо), а також їхнє переважання в характері людини – ознака психологічних проблем, як і пошук негативу в позитивних емоціях.
Переважання негативних емоцій у людини може бути результатом перенесеної психологічної травми, стресу, переляку. У разі “безпричинної” тяги до негативних емоцій (за відсутності явної причини проблеми) – можна говорити про психологічну травму, яку необхідно опрацьовувати з психологом. Так само, причиною тяги до негативу може бути довготривале (як примусове, так і за бажанням людини) перебування в середовищі, яке однозначно сприяє негативним емоціям (оточення відповідних людей, секти, релігійні напрямки, які суперечать внутрішньому світові людини, гнітючі атмосфери, замкнені або віддалені від людей приміщення, і т.д.). При чому, людина може і не усвідомлювати руйнівного впливу цього середовища на її психіку, а так само, не розуміти справжні причини наявності у себе руйнівних емоцій.
Не менш цікавою формою емоцій є афекти, тобто на стільки посилені емоційні переживання, що відключають свідомість під час свого процесу протікання.
Афекти – можуть мати місце як за наявності негативних, так і позитивних емоцій. Крім того, під час виходу організму зі стану афекту – емоції можуть бути як зі знаком плюс, так і мінус – незалежно від переважання позитив/негатив складової у цієї людини.

Таким чином, з огляду на вищенаведене – створити звичайнісіньке свято, людям з переважанням негативних емоцій чи негативної складової загалом – досить складно. Питання про створення свята навколо себе – стає для них справжньою проблемою, при чому починаючи вже з думки про це.
Так само складно їм догодити, зробити бажаний подарунок (за умови точної інформації про такий презент), порадувати. Часто такі люди просто поблажливо дякують “за турботу” або навіть відмовляють дарувати їм подарунки. Вони елементарно “розучилися” радіти життю, відчувати його позитив і бачити яскраві фарби. Вони шукають погане і тягнуть його на себе. Усе сумне, руйнівне вони концентрують і викидають в ауру нормального спілкування з іншими людьми.
Зіпсоване свято, невдалий захід, раптові проблеми – ситуація нормальна для них, вони навіть і не сумнівалися в тому, що так вийде.
На вдалому святі – вони нудьгують, не знаючи, як їм веселитися, що говорити хорошого. Сміються стримано, не щиро і мало. Якщо все ж таки щось їх потішило – вони швидко повертаються в настрій замисленості та смутку.
Шукають образи в словах, прихований сенс – на який з радістю ображаються. Адже ось воно, нарешті, негативне – рідне.

Описане вище – результат “звички організму” до відсутності радості. Як наслідок – такі люди, зазвичай, перетворюють будь-яке свято на проблеми, часто не усвідомлюючи свого впливу на те, що відбувається. Але при всьому при цьому, така людина може бути доброю і чуйною, щиро не розуміє своєї провини в зіпсованому настрої оточуючих. Вона не розуміє, чому, на відміну від усіх, тільки вона в будь-якому, навіть найменшому плюсі, здатна побачити і підкреслити всі мінуси. А тих, хто не бачить цих “очевидних мінусів”, він прийме за легковажних тюхтіїв.

Таким людям найкраще працювати в галузі аналізу проєктних і непроєктних загроз, негативних всіляких чинників, ризиків – але не з людьми, а з паперами.
Для набуття гармонії людьми з переважанням негативної складової в характері, цілком реально практично “навчити” їх радіти життю, оскільки цей конкретний приклад – не є патологією, а отже, розвивається в рамках норми. Адже за гарантій відсутності розладів (з медичного погляду), а також за правильної стратегії психологічної корекції – є всі шанси збалансувати як їхній емоційний фон, так і їхній характер, а з цим – і поведінку щодо оточення. Щоправда, за наявності всіх даних про шаблонність поведінки таких людей, все одно необхідний суто індивідуальний підхід до кожної особистості.

На противагу, актуальний приклад людей із так званою “підвищеною життєрадісністю”.

Психологічна довідка.

Люди з “підвищеною життєрадісністю” – часто отримують від оточуючих прізвисько “людина-свято”.
“Підвищена життєрадісність” – це не розлад і не психоз. Це частіше спадковий і підтриманий соціумом (сім’єю, школою, друзями) стан людини, який супроводжував її в процесі розвитку, зростання.
У підсумку, стан постійної радості стає нормою, звичкою. Але слід зауважити – менш стійкою, ніж звичка організму до негативу.

P.S. Організм легше звикає до негативу, оскільки за структурою своєю негатив – простіший (руйнувати легше), ніж структура позитиву (будувати – складніше).

Тамара летіла вулицею і вся просто світилася! Вона всього лише йшла в магазин, але її повітряні па захоплювали оточуючих, і змушували їх замислитися над тим: чому ж вони не такі щасливі?
Але при цьому, люди не знали, що вона така… завжди. Саме – завжди, щоб не трапилося і не відбувалося.
Не дивлячись на переважання своїх позитивних емоцій (вроджену життєрадісність), Тамара стабільно жила сама, бо чоловіки – елементарно ненавиділи її за “її постійний позитив”. На їхню думку, у неї не було високооплачуваної роботи, яскравої зовнішності або “найвищих” інтелектуальних здібностей – а отже, причин постійної радості. Але й самотність не бентежила Тамару, адже її правило: “Позитив – як стиль життя”.

Тамара, 34 роки

Як відомо, емоції – є одним із головних регуляторів діяльності людини. Люди ж із “підвищеною життєрадісністю”: товариські, веселі, усміхнені. Складається враження, що в них кожен день – день народження, чому вони безмежно раді!
Навколо таких людей постійно відчувається свято. І не те, щоб вони спеціально створювали його, ця аура формується ними підсвідомо, невимушено і легко.

Це добре, коли ті, хто поруч із такими людьми – готові до постійного свята. Хто не готовий – неминуче відчувають негативні емоції (див. вище) Адже в них мало можливості підтримувати постійний стан, навіть позитивного емоційного збудження, в однаковому тонусі – адже це великі енерговитрати організму. Із втратою сил – втрачається як здоров’я, так і настрій. Зрештою, люди з оточення “людини-свята” – стають такими самими нещасними, як і ті, хто має стосунки з людьми, у яких переважає негативна складова характеру.

Важливо зазначити, що “людина свято” перебуває в групі ризику так званих раптових смертей. Часто кажуть: “… такий веселий, радісний і різко помер, довгі роки не хворіючи нічим…”. Пояснити це легко, бо в моменти, коли “людина-свято” ризикує зневіритися, засмутитися і прийняти щось близько до серця – можуть на стільки сильно підірвати її здоров’я (як психіку, так і фізіологію, або й одночасно), що наслідки можуть бути незворотними. Адже емоційне тло різко і стрімко падає з великого плюса в різкий мінус – це можна порівняти з різким перепадом тиску чи температур, що стає руйнівним…

Головна особливість “людей-свят” – полягає в їхній стійкій здатності бачити і сприймати позитив, шукати позитив і примножувати його. Це генерація позитивних емоцій і передача їх оточуючим.
На короткому проміжку часу (з обов’язковими перервами) – такі люди здатні зарядити оточуючих здоров’ям у прямому сенсі цього слова.
Догодити такій людині досить легко – вона з радістю прийме ваші подарунки, емоційно підкресливши свій щирий захват, і обговорить з вами все, що вас цікавить.
Створення свята – справа честі такої людини, вона не дасть нудьгувати, виступить “душею компанії”, підтримає дизайнерські рішення і підкине нові захопливі варіанти всіляких рішень.
Аура свята – супроводжує його скрізь, як слава артистів. І якщо їхня діяльність не пов’язана з творчістю – вони не залишаться на такій роботі.

Підбиваючи підсумки, зазначу, що емоції – є важливим рушійним фактором процесу сприйняття людьми як свята, так і його створення.
Ми бачимо, що саме створення свята – для одних норма життя, а для інших – непідйомна проблема.
Причина виникнення проблем – полягає в індивідуальних особливостях, які часто кардинально відрізняють одних людей від інших. При чому, як пов’язана з умінням (надвтома оточуючих), так і невмінням створювати свята (відсутність відчуття свята).
Але не менш важливою особливістю емоційних реакцій будь-якої людини – незмінно залишається не тільки обов’язкова зміна свого емоційного наповнення з “+” на “-“, а й дотримання емоційного балансу в процесі спілкування з оточуючими.

Анісімова Аліса
Психолог – персонолог,
фізіогноміст