Photo by Siora Photography on Unsplash
Розробки

Психологічна допомога психолога – фізіогноміста

Не дарма кажуть “усі біди від знань”, “горе від розуму”, “менше знаєш – міцніше спиш” тощо.
Але: той, хто знає, може робити (зокрема, змінити те, що відбувається, ще до наслідків, а так само спрогнозувати багатоваріантний розвиток наслідків). А може не робити, але перевага від вибору все одно залишається за ним. Тобто знання дають змогу виділитися – у будь-якому разі. Знання – дають вибір. Тобто вигода від знань – очевидна, тому що знання породжують думки і процеси, що мають спрямованість.
З іншого боку, без знань – легше. Адже ніщо не тисне, не зобов’язує ні знати, ні передбачати. Можна просто нічого не робити. Абсолютно нічого. Адже ніхто нікому нічого не винен, особливо, бути зі знаннями чи вміти їх застосовувати. Немає змагання на “найкращі знання”. А якщо воно і є – то не обов’язково брати в них участь. І нехай “не знання – не звільняє від відповідальності” в юридичному розумінні, але в психологічному – дозволяє багатьом людям бути “без поняття”. Це їхній вибір. Це безцільно прожитий час – просто, зрештою, буде лише прожитий.
…Але не маючи знань – відчуваєш свою ущербність. Це якраз із позиції психологічної. Якщо відчуваєш, звісно. На тему знань і незнань – можна гризти себе зсередини, а можна дозволяти, щоб тебе гризли інші. Особливо – коли тебе порівнюють із ким-небудь, хто знає… Тож, хоч щось знати – так потрібно. Нехай не багато, нехай поверхнево.
Однак, багатознання – не є розум. Маючи розум – можна мати низький інтелект. Маючи високий інтелектуальний рівень – можна не знати себе. Не знаючи себе – неможливо розвиватися, тому що все, що ми знаємо – ми пропускаємо через себе. Не знаючи себе – ми не все пропускаємо, не все розуміємо і сприймаємо, а отже – суттєво себе ущемляємо, втрачаємо повноту життя, розвитку. Відсутність розвитку – є “тупцювання на місці”, тобто – початкова сходинка деградації… бо будь-яке знання – потребує підтримки й оновлення відповідно до теперішнього часу (як постійне вдосконалення комп’ютерних технологій). І виходить, що знання себе – це крок на шляху до розвитку. Саме тому люди – “шукають себе”, приміряючи: роботи, образи, ролі, іміджі тощо. Це замкнуте коло – з одного боку, але з іншого – необхідний життєвий цикл. І дійшовши до кінця одного циклу розвитку – закономірний перехід на інший, вищий.
У той же час, шукати себе – можна все життя. А можна кілька годин. Успіх – залежить від від початку правильного інструментарію, напряму шляху й Особистості того, хто шукає.
Професіонал у сфері допомоги в пошуку себе – це психолог – фізіогноміст. Він не витрачає час на відволікання, він застосовує закриті від суспільства/громадськості спецзнання та індивідуальні методики вивчення Особистості, враховує всі параметри, що впливають на пошук і розкриття людини, яка шукає. Ця людина – практик, практик досвідчений і авторитетний. Робота його точкова, конфіденційна й конкретна. Результати й ефект – не на словах, а чітко прописані й мають практичні основи, експериментально підтверджену базу та рекомендаційну частину.

…А знання – лякали завжди. Особливо, коли дізнаєшся від психолога – фізіогноміста те, в чому сам собі зізнатися боїшся. Як це – прийняти щось, що бачить “стороння” (хай навіть не зацікавлена людина)? Знову-таки…лякає. Але мимоволі розумієш, що насправді – це велика сила пізнати себе, зрозумівши і прийнявши навіть те, що тобі не подобається. Адже це ж – ти. І ти не зможеш інакше відчути своє “Я”. А відчути його необхідно.

Отримавши знання – ми отримуємо вибір: рухатися чи просто знати. Знання – дають цей вибір. Але просто отримавши їх – ми вже зробили крок уперед, у розвиток, в особистісне зростання. І яким би не був вибір наступний – розуміння себе відкриває нам нові горизонти для розвитку і пізнання.

Анісімова Аліса
Психолог – фізіогноміст