“Психологічний портрет професіонала” або “Не дай людям довести тобі, що ти тільки професіонал”

Припустимо… Ви – професіонал. Не важливо в чому саме. Але Вас – ніхто не знає. Ще. Поки що. І якщо сидіти “склавши руки” – ніхто й не дізнається про Вас, професіоналізм загубиться, переб’ється іншими, ефективнішими конкурентами, впаде Ваша самооцінка… А отже, треба обрати шлях руху до популярності й профпопулярності, довести свою профпридатність.
Подібний шлях, а саме стежка до окресленої вершини успіху – завжди супроводжується підніжками, відсутністю підтримки та креативних ідей, і навіть туманними перспективами таких починань. Багато людей у процесі руху – наступають на руки інших, що вже впали, “експрофесіоналів” (зауважте, хто зійшов з дистанції – стереотипно вважається слабаком, хоча – це просто людина, яка “не бореться” за свій професіоналізм), інші ж, навпаки, ретельно оминають будь-які “перепони”, витрачаючи на цей процес час і кошти. Але заведено вважати, що все це байдуже, якщо Ви – реальний і практичний професіонал, бо перед професіоналізмом досить важко виставити більш гідну альтернативу, аніж… професіоналізм. А професіоналізм, як антикваріат – завжди в ціні.

Я не буду заглиблюватися в деталі поняття “професіоналізм”, оскільки це досить збірне поняття, з одного боку, і, зі свого боку, досить конкретне, з іншого. Для вивчення психологічної сторони питання – обмежимося формулюванням: “професіонал – це людина, яка добре знає свою справу, має освіту, досвід і практику в конкретному напрямі діяльності”, тобто професіоналізм – це категорія оцінки вмінь і навичок окремо взятої людини. Тому сприймемо це визначення як факт, як даність у цій статті.

Отже, запрошую до розгляду деяких психологічних компонентів – як-то стислий психологічний портрет професіонала, хибні приклади сприйняття професіоналізму, та ще дечого в ореолі вищезгаданого поняття, – які: щонайменше цікаві для пересічного громадянина, який прагне визнання свого “професіоналізму”, а щонайбільше – можуть принести йому безпосередню користь.

Отже, як же люди розрізняють, або, правильніше сказати, як вони розуміють хто перед ними: профі чи ні? І якщо це профі…то в чому?

… “Він мене відразу зрозумів! Він зрозумів, що саме мені треба!” – кричав Толя на все горло по телефону своїй дружині Олександрі. “Так, він зрозумів – і взяв із тебе передоплату за те, що коштує в 4 рази більше – а по суті, нічим не відрізняється від звичайного!” – відповідала Олександра.

“Він професіонал, а ти – нічого не розумієш!” – не припиняв уже просто виправдовуватися Толя, чіпляючись за все, що спадало йому на думку, бо покупка поверненню не підлягала, як, власне, і передоплата. “Так, він професіонал, тільки не в продукції – а в її збуті!” – добила Олександра свого чоловіка остаточно і безповоротно.

Люди, обычно, воспринимают взаимо вытесняющие в общении вещи, как-то углубление в конкретику или особенности, те же детали – как профессионализм. Они путают «умение подать» с «непосредственными знаниями».

Психологічний портрет

“…Головне – це якість. Саме через це він професіонал. Йому просто не щастить часом…” – сказав Віталій, отримавши на руки втретє переписаний запис улюбленої пісні, яка просто була зіпсована попередні рази з вини директора зі звуку.

Професіоналам, за статистикою (Центру вивчення Особистості за 2008 рік), люди частіше роблять знижку. Чому? Тому, що вони “тиснуть авторитетом”, як танком. А значить – альтернатив йому немає, і значить – він поза конкуренцією.
А як бути з якістю?

Психологічний портрет

Питання якості роботи профі – має бути в пріоритеті. Але це “має”, але не завжди буває. Причини тому аж ніяк не знання, практика й уміння, а неуважність, а також низка індивідуальних психологічних і фізичних особливостей професіонала, які заважають йому реалізувати свій професіоналізм (вікові особливості, перепади настрою, змінені стани свідомості, шкідливі звички, загалом – “людський фактор”).

Неуважні професіонали – це люди або швидко мислячі (перескакують і упускають), або лінуються (не мають стимулу, мотивації, бажання), або перевтомлені/завантажені діяльністю.
Неуважність може бути тимчасовим показником, а може бути постійною рисою або навіть особливістю характеру. У разі тимчасової неуважності – це нормально (прийнято вважати нормою), а в постійному – це не професіонал.

“Хто? Аркадій? Не може бути! Ця людина може лагодити машини, але організувати Компанію з ремонту авто – це ж не справа механіка!”

Психологічний портрет

Професіонал і організатор – різні поняття. Професіонал може бути чудовим експертом у глибині свого питання, але зістикувати і перевірити безліч аспектів діяльності структури – це може стати непосильним пластом для нього.
Профі – людина частіше вузького профілю, високої концентрації і безпосередніх фактів щодо застосування.
Тут він профі – там профан. Це нормально. Бо кожен має займатися своєю справою.
“Профі широкого профілю” – це скоріше інтелектуальний екстраверт і більше політик за своєю натурою і позиціонуванням, ніж тільки професіонал. Широкий профіль – поняття розтяжне, найчастіше має значення “все – це нічого”. А “нічого” – не має стосунку до теми професіоналізму.

“Та що йому варто полагодити? Він же профі!” – кричить мокрий Василь Петрович із вікна, тримаючи в одній руці трубу (яка, не так давно, мабуть, подавала в його ванну гарячу воду…), а в іншій – гайковий ключ, який явно не призначався для екстреної ліквідації таких аварій.

Психологічний портрет

“Профі – все дається легко” – кажуть сторонні спостерігачі. Але ж ні. Адже професіоналізм – у цьому і є, коли збоку здається, що Вам усе дається легко – а насправді, за цим лежить велика і не проста робота (і не тільки над професійними завданнями, а й над собою). Але ознака професіоналізму в тому, що всім однаково здається, що Вам це дається явно легко. У зв’язку з чим, люди однозначно поважають профі, але знецінюють затратність його сил, часу, уваги на виконання ним роботи (що вимагає його безпосереднього втручання) порівняно зі своєю власною затратністю.

Важлива якість професіонала – підтримання якості своїх знань і вмінь на рівні, тобто постійне навчання і постійна практика – як обов’язкові складові його діяльності. Якщо професіонал – вважає, що він працює “краще – нікуди”, це не професіонал, а недалека людина, яка скоро втратить свої позиції на ринку професіоналів, тобто – серед своїх клієнтів і партнерів. Істинний профі – розуміє важливість підтримки свого професійного тонусу в “бойовій готовності”.

“Ага…. Ну значить він, потім ще хтось і так 20 осіб пропонуєш мені набрати в компанію. Я так розорюся! І які можуть бути групи? Своє місце для кожного… Професіонал – має працювати сам!”

Психологічний портрет

Профі може працювати як самостійно, так і в групі (залежно від своїх індивідуальних особливостей), причому в групі як професіоналів, так і не фахівців узагалі; як керувати, так і підкорятися. Він – знаходить своє місце і успішно перекриває доручену ділянку з точки зору високого рівня виконання робіт. Таким чином, основа його діяльності – це результат найвищої якості.
Вище йшлося про особисті якості, які заважають профі. Це неуважність, індивідуальні особливості профі. Ці питання легко усуваються роботою професіонала в групі. Бо перевіряти роботу профі на ту саму орфографічну складову – аж ніяк не зайве, бо завжди буває що виправити…

“Він слова не сказав. Він не доводив свою правоту! Що ж він може?”

Чому ж тоді існує думка, що професіонал, щоб стати відомим, зобов’язаний довести свій професіоналізм, а отже, доведеться сперечатися, обстоювати і навіть битися? А якщо так не відбувається, то все, він – не професіонал. Але чому?

Психологічний портрет

Відстоювання, боротьба – це питання до індивідуальних особливостей характеру людини, і жодного стосунку до її рівня вміння робити свою роботу – не має. Так, профі – не борець, тому що він – профі. Але, якщо профі борець – це може прискорити підйом сходами успіху і визнання (або перевести профі в категорію піарника…). У будь-якому разі, “вміння відстоювати” свої вміння – якість корисна і потрібна, але з точки визначення професіоналізму – не обов’язкова.

У якійсь формі, активне прагнення все одно стає конкурентною битвою з перемогою або поразкою в цьому ж напрямку. Інструменти, техніки і команда – обираються і беруть активну участь у такому необхідному процесі самоствердження, як – “заява про Ваш професіоналізм суспільству”… Завдання – утримати ринок, правильно вибрати форму оповіщення про вихід у це суспільство і зарекомендувати себе… Тобто завдання не з легких.
Але реально, питання застосування свого професіоналізму – лише в адекватній відповідності індивідуальних запитів (Ваших побажань), професійних можливостей (Ваших умінь) і умов роботи (практичних умов праці та її забезпечення) для кожного профі. Якщо є гармонія – можна вважати, що Ви успішно самореалізувалися як професіонал. Адже сам факт популярності – не ознака професіоналізму, хоч і вагома праця.

Але минає час, шлях від професіонала-початківця до відомого майже закінчено… Ви подолали його і тепер один з обраних, шанованих і популярних. Мета вже – ось вона, відчувається руками, але… ключовим є те, що після оцінки Вас як Професіонала, визнання Вас як – справжнього Експерта у своїх профільних питаннях, Ви отримуєте другу оцінку… Ваших людських якостей. І вона, насправді, на багато важливіша за ту, першу, до якої Ви рухалися, падаючи й піднімаючись, набиваючи собі гулі та самозмінюючи/ламаючи себе, застосовуючи образи/маски/стилі та прогнози щодо сприйняття Вашого професіоналізму.

Оцінка оточуючими Ваших людських якостей, які супроводжують Ваш професіоналізм упродовж усього шляху до його “пред’явлення” суспільству, – Ваша візитка новим людям і зв’язкам, перспективам, тобто – Ваш імідж. Бо це історії: як саме Ви йшли, на чиї руки й шию Ви наступали дорогою, а також аналіз на предмет: а чи була в цьому необхідність… ?

Дилема в тому, що Ви довели. Але що саме? Ви довели хто Ви за своєю сутністю чи свій професіоналізм? І кому? Їм чи собі? Переможців, як відомо, “не судять”, але чи важливо для Вас, з погляду людських стосунків, дізнатися, що оточуючі кажуть: “профі він – стовідсотковий, а ось людина – паскуда…”.

Анісімова Аліса
Психолог – фізіогноміст